День слов’янської писемності й культури
встановлений Указом Президента України в 2004 році. Це свято відзначається
щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних
Кирила й Мефодія, що заклали основу слов’янської писемності.
Кирило і Мефодій - просвітники слов'ян
Святий Кирило (світське ім'я Константин) народився в 826 чи 827 р., а його старший брат Мефодій - в 814 р. в місті Солунь (сучасна назва фесалоніки(Греція) в сім'ї Лева - друнгарія, військового середнього чину. За походженням Лев був греком, а мати Кирила і Мефодія, як припускає багато дослідників, була слов'янкою. Оскільки Солунь ІX ст. був двомовним: місцева людність розмовляла грецькою мовою та болгаро - македонським діалектом, то св. Кирило та Мефодій ще з дитинства добре засвоїли слов'янську мову. Не випадково на початку 60-х років ІX ст. , коли в Константинополі визначався склад так званої Моравської місії, то вирішальний вплив наї її склад справив той факт, що Кирило і Мефодій походили із Солуня, а "солуняни, - за словами імператора Михайла ІІІ, - всі чисто говорять словянською мовою".
Молодший із солунських братів Константин - Кирило освіту здобував у Константинополі у Магнавській школі, найкращому навчальному закладі Візантії, де викладали Лев Математик та філосоі, а згодом патріарх Фотій. Освітою Константина - Кирила опікувався сам логофет (державний секретар) Теоктист. У 850 р. або 851 р. Константин став професором цієї уславленої школи, де він прославився не лише як філософ, він досконало володів слов'нською та латиною, а також староєврейською мовою, адже при складанні слов'нської азбуки він використав низку елементів гебрейсько - самаритянського письма.
Про молодість Мефодія, старшого брата Константина - Кирила, збереглось обмаль свідчень. Є припущення, що замолоду Мефодій був імператорським намісником на слов'нських (болгарських) землях Візантії, та, розчарувавшись у державній кар'єрі, постригся в ченці й оселився в одному з монастирів на горі Олімп.
Освідченість св. Кирила високо цінувалась у найвищих колах Константинополя - Константин - Кирило навіть одержав прізвисько - Філософ, - тому його часто залучали до різних дипломатичних місій. Нині достеменно відомо про так звану Сарацинську та Хозарську місії св. Кирила. У Сарацинській місії, яку очолював видатний візантійський дипломат ІX ст. Григорій Асикрит, Кирило прославився доказовою логікою під час релігійних диспутів з місцевими мусульманами. Так звана Хозарська місія, яка відбувалась здебільшого в Херсонесі, на території сучасного Криму, стала знаменною тому, що під час цієї місії св. Кирило в херсонеськів затоці виявив мощі св. Климентія, IV Папи Римського, якого тут стратили (втопили) близько 101 р. під час заслання.
Однак для слов'ян найважливішою місією св. Кирила стала Великоморавська, яку він розпочав разом зі своїм старшим братом Мефодієм у 863 р. У середині IX ст. Велико-моравське князівство активно боролося за незалежність від сусідніх франкських (германських) князівств. У політичній та військовій сферах великоморавський князь Ростислав досяг значних успіхів, однак церковне життя Великої Моравії й надалі залишалося цілком підпорядкованим франкському єпископату. Щоб обмежити недружні впливи сусідньої держави через церкву, у 859 р. князь Ростислав, бажаючи проповідувати християнське віровивчення рідною мовою, вирішив запросити з Риму єпископа, який не був би пов'заний із сусідніми князівствами. Однак Рим на прохання Ростислава відповів мовчанкою. Тоді великоморавський князь Ростислав у 861 р. чи 862 р. звернувся до візантійського імператора Михайла ІІІ та патріарха Фотія з таким проханням: "Хоча й відкинули наші люди поганство і дотримуються християнського закону, нема в нас такого учителя, який розтлумачив би мовою нашою істинну християнську віру".
Завдяки солунським братам слов'яни першими серед європейських народів здобули право говорити з Богом рідною мовою. Святі Кирило і Мефодій зуміли так вирішити вкрай складну проблему визнання церквою старослов'нської мови.
Прагнучи зберегти словнську богослужбову традицію, Рим, у міру своїх можливостей, сприяв діяльності архієпископа Мефодія після смерті його брата: коли зальцбурзькі єпископи схопили та увязнили Мефодія, "віддячивши" йому в такий спосіб за виведення з під їхнього впливу великоморавської єпархії, Папа двічі посилав булли з вимогою звільнити бранця, а коли це не допомогло, то вислав свого легата Павла з Анцони, який зміг визволити Мефодія.
Життя і діяльність святих Кирила і Мефодія показує, що для них не існувало прірви між Римом та Константинополем. Будучи наближеними особами до патріарха Фотія, який мав не найкращу репутацію в Римі, свсв.Кирило та Мефодій сміливо звертаються з проханням визнати богослужбові переклади слов'нською мовою та висвятити їхніх учнів, які проповідували б слово Боже рідною мовою, до не знайомого їм Риму, хоча ці проблеми їм набагато легше було б вирішити в Константинополі, у прихильного до них патріарха Фотія. Однак опосередковане втручання Фотія у справи Великої Моравії поглибило б суперечності Риму та Константинополя, тому свсв. Кирило та Мефодій відкидають цей шлях та обирають незмірно важчий, який не зашкоджував би церковній єдності. Як вияв доброї волі та глибокої поваги до західної традиції християнства можна розглядати дарунок солуанськими братами Риму ммощів св. Климента. нетлінні мощі св. Климента знайшов св. Кирило, який і подарував цю християнську святиню саме Риму, місту, з яким пов'зана діяльність Климента.
Право називатися слов'янськими просвітителями та апостолами слов'нства свсв. Кирило та Мефодій заслужили тим, що
- створили першу словянську азбуку - глаголицю;
- створили норми першої літературної мови слов'ян - старослов'янської;
зробили перші переклади основного корпусу християнської богослужбової літератури старослов'янською мовою;
- підготували цілу когорту учнів(близько 200 осіб), серед яких уславлені Климентій Охридський, Горазд, Ангелар, Наум, Сава, Семижизнь та ін., які стали гідними продовжувачами традицій своїх учителів не лише у Великій Моравії, а й Болгарському царстві;
- завдяки неперевершеному дипломатичному хисту свсв. Кирила та Мефодія слов'яни першими в Європі офіційно здобули право говорити з Богом рідною мовою, а вся їхня діяльність слугує єдності церкви і в минулому, і нині.
Святі Кирило та Мефодій покузали і сучасникам, і прийдешнім поколінням, що лише невтомна просвітницька праця, освячена християнською любов', дає щедрі плоди, які здатні служити людям тисячоліття.
Обидва брати були канонізовані Східною (православною) Церквою та названі "рівноапостольними" та причислені до святих Західною (католицькою) церквою.
У 1980 році Папа Іван Павло ІІ оголосив святих Кирила та Мефодія "покровителями" Європи.
Пам'ятник святим Кирилу і Мефодію у Севастополі
Пам'ятник святим Кирилу і Мефодію у Мукачеві
