За тиждень до Великодня святкується вербний тиждень. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.
За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.
Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязкі люди обов'язково повинны пыти до церкви, щоб посвятитьи вербу. Той, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'є свяченими гілками:
Це не я б'ю, а верба б'є,
За тиждень - Великдень!
Коли верба вже посвячена священиком, діти один перед одним стараються встигнути проковтнути по кілька "котиків". За народними переконаннями, ці ці свячені "котики" вбережуть горло від хвороби. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин: і від ревматизму, і від лихоманки, і від головного болю, і від шлункових захворювань, і для загоювання ран.
Свяченій вербі приписували й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи впенше худобу на пасовисько, треба обовя'язково поганяти її свяченою вербою, щоб нечиста сила свяйську тварину обминала.
Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
Молодь жартома била одне одного свяченими вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти слова:
Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!
Після "використання" свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами - це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.
Немає коментарів:
Дописати коментар